Далекий тил УКРОПа

На Волині дуже відчутна присутність двох великих бізнесових груп: “Континиуму”, по­в’язаного з нині покійним Ігорем Єремеєвим, і “Привату”, за яким в області стоїть Ігор Палиця. Відповідно все політичне та й ділове життя обертається навколо них. У регіоні вистачає менших політичних груп чи проектів, але так чи інакше вони тяжіють саме до цих гігантів.

Як пояснюють місцеві експерти, допоки очільником області був покійний Борис Клімчук, “Континиум” не надто переймався політичними процесами в регіоні. Їм було простіше не заводити своїх людей до рад. Натомість компанія зосереджувалася на загальнонаціональному рівні й працювала через парламент. Тим паче її інтересами  донедавна там опікувався Ігор Єремеєв. А тепер вона втратила свого основного представника в політиці й почала здавати позиції. Місцеві активісти зауважують, що той самий Степан Івахів, один із засновників бізнес-групи, мало цікавиться політикою.

На цьому тлі група “Приват” і її місцевий “провайдер” Ігор Палиця, який очолює Волинську облраду, безпосередньо посилює вплив. Як наслідок — їм вдалося зібрати свою коаліцію в обласній раді, маючи 17 із 64 мандатів. Крім того, УКРОП отримав свого голову облради в особі Палиці. З голосуванням за його кандидатуру пов’язаний скандал, у якому замішаний місцевий осередок Радикальної партії, що в повному складі підтримала кандидатуру представника “Привату”. Водночас лідер РПЛ Олег Ляшко прямо заявив, що позиція обласного осередку відрізняється від загальнопартійної. До того ж лідер радикалів нібито особисто забороняв волинському осередку голосувати за Палицю.

Загалом, то на Волині можна спостерігати доволі дивні речі. Так, “Свобода” свого часу критикувала Палицю, проте під час голосування в облраді підтримала його кандидатуру. І дістала посаду першого заступника голови. Разом із тим у Луцькій міськраді “Свобода” блокується з БПП проти УКРОПа. Так само з “Батьківщиною”: у міській раді вона виступає проти УКРОПа спільно з БПП, а в обласній ситуація кардинально протилежна”, — пояснює журналіст Андрій Лучик.

Він зауважує, що кожен район у регіоні має свою специфіку. І в більшості випадків політична боротьба зводиться до індивідуального рівня. Скажімо, свого часу на Волині були випадки, коли “Солідарність” Порошенка й УДАР Кличка воювали між собою. Водночас Партія регіонів зникла з політичного ландшафту.

“За часів Клімчука (Борис Клімчук колишній голова ОДА — Ред.) регіонали набирали в області те, що зазвичай набирає партія влади, — близько 10%. Плюс свою роль відігравав авторитет Клімчука та його людей на місцях. Тобто загалом до 20% голосів. Говорити про масштабні фальсифікації на їхню користь, думаю, не варто. Якщо такі випадки й були, то несуттєві. Після Майдану вони зникли. Хіба що закріпилися окремі особистості”, — зауважує Лучик.

Зрозуміло, що за таких більш ніж сприятливих умов Палиця й далі посилює позиції. Скажімо, на сьогодні він контролює щонайменше три регіональні ЗМІ: “Волинські новини”, “Волинську правду” та “Під прицілом”. Найбільшим його “форпостом” серед медіа називають видання “Волинські новини”, яке має власний сайт, виходить тиражем 60 тис. (!) примірників і розповсюджується безплатно. Як для регіонального медіа це доволі велике досягнення.

Разом із тим, пояснюють медійники, голові обласної ради не обов’язково купувати всі великі регіональні засоби масової інформації. Достатньо укласти вигідний контракт на розміщення реклами. А далі починає працювати психологія, з’являється самоцензура.
Також Палиця має власний благодійний фонд “Тільки разом” (донедавна він називався “Новий Луцьк”). Як розповіли активісти, за останні роки через нього Палиця витратив близько 100 млн грн. Причому це були не так інвестиційні кошти, як звична для політиків традиція “добрих справ”: облаштування дитячих майданчиків, підтримка невеликих ЗМІ тощо.

На тлі такої активності влада області, зокрема в особі очільника ОДА Володимира Гунчика, бачиться не найкращим чином. Зокрема, громадськість скаржиться на те, що призначений президентом Гунчик є доволі закритим для “чужих” журналістів і громадських активістів.

“Гунчик керує областю як заводом (свого часу працював на керівній посаді компанії “Богдан” у Луцьку. — Ред.). У голови облдержадміністрації є низка персонажів, із якими він тільки й спілкується. До того ж не вміє домовлятися з людьми. Коли його тільки призначили, то під ОДА зібралися активісти, які вимагали термінової зустрічі. Гунчик мав їхати у справах. Але замість того, щоб пояснити ситуацію, він їх фактично проігнорував. У результаті цей натовп ходив за керівником області центральною частиною міста”, — розповідає активістка Майя Голуб.

Також, попри всі намагання, у регіоні досі є проблеми з місцевою контрабандою, вирубкою лісу й видобутком бурштину. “На митниці лишаються проблеми з корупцією. Час від часу затримують прикордонників на хабарництві. Конт­рабанду переправляють через кордон літаками Ан-2! Були випадки, коли вони розбивалися: один у Ковельському районі, ще один неподалік Луцька”, — каже Голуб.

Масових таборів, у яких видобувають бурштин, у регіоні вже немає, проте з точковим копанням розібратися досі не вдалося.

“Випадків, коли 3 тис. людей риють землю, вже немає. Але якщо стоять дві-три помпи, їх не чіпають. Просто в нас половина області має запаси бурштину. І перекрити все нереально. Скажімо, у тому самому Маневицькому районі люди переконували, що до них приїжджали іноземці й одразу на місці скуповували каміння. Але влада заявляє, що території видобутку посилено охороняє Нацгвардія. Тоді виникає питання: хто копає? Місцеві кивають на силовиків. Ті, зрозуміло, все заперечують”, — пояснила Голуб

Схожа проблема й із незаконною вирубкою лісу. Як і з бурштином, масові випадки зникли, проте невеликими обсягами деревину й далі вивозять.

“Треба розуміти, що ліс — це непоганий шматок. Якщо ти контролюєш ліс, контролюєш і бурштин. Коли у нас в області призначали начальника управління лісового господарства, були дуже активні баталії. Зі зрозумілих причин”, — каже Голуб.

Не обійшла Волинь і проблема з виплатами шахтарям. Як відомо, кам’яне вугілля в області видобувають у Нововолинську. Торік його жителі вийшли на протести, оскільки влада заборгувала їм зарплати. За рік проблему з виплатами не вирішили остаточно.
“Місто будували на шахтах, тому з роботою там проблеми. Як і на Донбасі, більшість шахт своє вже відпрацювали, і їх треба закривати. Окрема проблема в Нововолинську — шахта № 10, яку будують дуже давно. У Міненерго переконані, що її треба законсервувати. Але для місцевої влади це питання принципове. Адже, якщо проект закриють, той самий Гунчик фактично втрачає місто як потенційних виборців”, — розповідає Лучик.

Альтернативні місця для роботи, втім, є. Це підприємства Kromberg & Schubert (іноземний капітал), на яких виготовляють електричні бортові кабельні системи для автомобілів. Завод працює для найбільших європейських виробників автомобілів (VW, BMW, Audi, Mercedes). На підприємстві понад 5 тис. робітників з усієї області, проте про умови праці ходять не найприємніші чутки. Крім того, є підприємство Сергія Мартиняка “Пан Курчак”, а також “Модерн-Експо”, яке виготовляє торгові стелажі. Не варто забувати й про автомобільний завод.

У політичній штовханині в регіоні осторонь залишається церква. Їй вистачає власних проблем. Скажімо, після анексії Криму й початку війни на Донбасі частина громад УПЦ МП, яка була доволі впливовою і за кількістю церков посідає перше місце в області, вирішила перейти під юрисдикцію Київського патріархату. За словами Владики Михаїла, митрополита УПЦ КП, наразі йдеться про десятки приходів, у яких почалося обговорення зміни єпархії. Водночас найбільші баталії точаться за нерухомість, тобто самі будівлі церков, які Московський патріархат не поспішає віддавати громадам.

Аналізуючи ситуацію загалом, можна стверджувати, що група “Приват” готується до парламентських виборів. Щонайменше в 23-му мажоритарному окрузі, за яким обирався Єремеєв. Проте досі не отримано свідоцтва про смерть депутата, відтак ЦВК не може призначити вибори. В облдержадміністрації припускають, що очікувати їх і не варто, оскільки є загроза дострокових виборів до Верховної Ради. Тому втрачає сенс масштабна підготовка до перегонів, адже проводити в Київ свою людину на кілька місяців за десятки мільйонів гривень видається недоцільним.

Чи балотуватиметься Палиця в цьому окрузі, також велике питання. Свого часу він заявив, що не планує висувати свою кандидатуру. Проте є думка, що на вотчині покійного Єремеєва можуть висунути Олександра Товстенюка, який очолює фонд “Тільки разом”. Більш стратегічне й тривале завдання “Привату” на Волині, якщо зважити на його активність, — взяти всі п’ять мажоритарних округів регіону.

“Волинь фактично вже сформувалася як базовий регіон для УКРОПа. Поки був живий Єремеєв, місцеві, пояснюючи свої політичні уподобання, апелювали до того, що “він допомагає: міняє вікна у школах, дає комп’ютери в класи, ставить людям паркани”. Такий собі меценат. Палицю, який спочатку хотів балотуватися на Івано-Франківщині, у Луцьк 2012-го привів Клімчук. Після смерті Єремеєва Палиця посів його місце й також почав активно засівати регіон. І він цілком зрозумілий людям. Бо народ звик, що роздача гречки — це нормально. Пояснити місцевому електорату, що брати подачки від депутатів погано, нереально. Про яку політичну свідомість у такому разі можна говорити?” — констатує Лучик.

Станіслав КОЗЛЮК