ДАЙДЖЕСТ

Чому Янукович віддав український газ

[11:34 06 сентября 2012 года ] [ Економічна правда, 5 вересня 2012 ]

Україна віддала іноземним компаніям величезні родовища сланцевого газу та газу, що видобувається на шельфі.

Умови про розподіл продукції укладені таким чином, що левову долю газу отримуватимуть світові гіганти навіть після того, як вони “відіб'ють” свої витрати. Держава матиме зовсім трохи газу, що видобувається на її власній території.

І все це заради вирішення двох завдань. Перше — щоб Захід залишив у спокої президента Віктора Януковича, якого вже майже визнали тираном, на кшталт якогось африканського короля. И друге — щоб на продажі газу заробила невелика купка людей, які завдяки знаходженню у владі ухитрилися вставити в схему розподілу свої “кишенькові” компанії.

Радіємо за Україну

У середині серпня міністр екології та природних ресурсів Едуард Ставицький повідомив, що міжурядова комісія визнала переможця конкурсу з видобутку вуглеводнів на Скіфській ділянці Чорноморського шельфу. Обранцями долі став цілий пул компаній.

Зокрема, це світові гіганти — ExxonMobil, Shell і Petron. Четвертим партнером міністр назвав НАК “Надра України”.

“Кабінет міністрів підтримав пропозицію міжвідомчої комісії про укладення угоди про розподіл продукції та визначення переможця — групи компаній на чолі з оператором компанією ExxonMobil”, — сказав він.

Окремо міністр наголосив, що ExxonMobil, Shell і Petron повністю беруть на себе фінансову складову участі НАК “Надра України”. Тобто, держава входить в угоду безкоштовно, надаючи лише документацію.

“Після укладення угоди про розподіл продукції, яке відбудеться цього року, державний бюджет одержить 325 мільйонів доларів (премії), що більше, ніж пропонувалося Кабінетом міністрів”, — додав Ставицький.

Раніше, у травні цього року, стало відомо, що сланцевий газ на Юзівській та Олеській площах також видобуватимуть світові лідери — Shell та Chevron відповідно.

В цілому, такі результати навіть радують, адже партнерами державної компанії “Надра України” стануть респектабельні іноземні компанії. Можна було б навіть розраховувати на прозорість співпраці, якої відверто бракує українському нафтогазовому ринку.

Є ще один привід для радощів. Україна не має власних грошей та технологій, аби видобувати газ на шельфі та сланцевий газ. Але газ їй конче потрібен, тому що російське пальне є занадто дорогим. Тому Україна знайшла дійсно цікавий механізм партнерства. Іноземні компанії вкладатимуть гроші та працю, а наша країна отримуватиме пальне.

Однак не все так просто.

У співпраці держави з Shell, Сhevron та ExxonMobil є своя родзинка, ім'я якій — “СПК-Геосервіс”.

Трохи історії

“Економічна правда” вже писала про суперечливе рішення української влади. Світовим гігантам нав'язати цікавих партнерів — спільні підприємства, створені НАК “Надра України” (90%) та загадковою компанією “СПК-Геосервіс” (10%). Може, і не нав’язали — лише запропонували, а ті не стали відмовлятися — аби отримати цікаві контракти.

Офіційно, “СПК-Геосервіс” — це вітчизняна фірма, яка перемогла у конкурсі з вибору партнера “Надр України” у лютому 2012 року. Компанія утворюватиме спільне підприємство з НАК для розробки Юзівської та Олеської площ.

Згодом стало відомо, що й Чорноморський шельф не оминула схожа доля. Антимонопольний комітет дозволив НАК “Надра Україна” створити спільне підприємство для розробки Скіфської ділянки з “Геосервіс Чауда”. Остання компанія тісно пов’язана з “СПК-Геосервіс”.

Саме з цими невідомими фірмами ділитимуть гроші та газ солідні транснаціональні корпорації.

На Олеській та Юзівській площах працюватимуть Shell та Сhevron разом з “Надрами України” та “СПК-Геосервіс”. А на Скіфській ділянці — ExxonMobil, Shell та Petron разом з “Надра України” та “Геосервіс Чауда”.

Родина компаній “СПК”

Підозра, що “СПК-Геосервіс” та “Геосервіс Чауда” — це одне й те саме, виникли у нас одразу. Тепер “Економічна правда” отримала документи, що офіційно підтверджують таке припущення.

Згідно з витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, “СПК-Геосервіс” заснували три людини — Оксана Іванівна Хрящевська, Попадюк Ігор Васильович та Стовба Сергій Миколайович.

А другу компанію-щасливчика заснували саме ТОВ “СПК-Геосервіс” та один з засновників останньої — Сергій Стовба. Отже, це майже одна й та ж структура.

“Економічна правда” вже писала про цих людей. Нагадаємо: раніше засновники “СПК-Геосервіс” Стовба, Пападюк та Хрящевська працювали в науково-дослідному інституті “Науканафтогаз” НАК “Нафтогаз України”.

Цікавий факт: згідно з офіційною біографією, співзасновниця “СПК-геосервіс” Оксана Хрящевська у 1998 році закінчила Московський державний університет за спеціальністю “геологія”. Як відомо, цю ж кузню талантів — геологічний факультет МДУ — пройшов прем'єр Микола Азаров.

На офіційному сайті “СПК-геосервіс” навіть можна було знайти фотографії новоявлених партнерів Shell та Сhevron.

Далі більше. “Відомі” фірми-партнери якихось там Shell та ExxonMobile зареєстровані у спальному районі Києва.

Фактична адреса ТОВ “СПК-Геосервіс” — проспект Миколи Бажана, 5-Г у Києві. Це типовий панельний житловий будинок.

ТОВ “Геосервіс чауда” знаходиться у офісі №1, будинку 164 на Харківському шосе. За тією ж адресою розташовані: аптека, сауна, офіси нотаріуса та двох адвокатів. Сама будівля є колишнім будинком побуту.

У цих двох фірм один і той же керівник — Оксана Вікторівна Маноха. За інформацією ЕП, ця 31-річна жінка прописана в одному з сіл Київської області. У соцмережах навіть вдалося знайти її фотографії.

Ми не віримо, що колишні працівники науково-дослідного інституту мають такий великий вплив, щоб стати партнером Shell та ExxonMobile.

Номінальні засновники фірм, що ділитимуть сланцевий та чорноморський газ, при всій повазі до їх наукових заслуг, менш за все схожі на гравців світового рівня.

Тому центральні питання, які виникають при співставленні всіх наведених фактів, — хто ж насправді володіє “СПК-Геосервіс” та “Геосервіс Чауда”?

Та чи не покликані ці компанії легалізувати “відкат” за допуск до українського газу?

Варіанти є різні. Центральної персоною першого з них є головний ідеолог проекту “сланцевий газ” та людина, що ділить вітчизняні родовища, — міністр Едуард Ставицький. Як відомо, він є близьким до родини президента Віктора Януковича, інтереси якої — неосяжні.

Зараз Ставицький у фаворі. Він супроводжує першу особу майже в усіх офіційних та неофіційних подорожах. Зокрема, вони разом літали на Афон.

Навряд чи міністр екології є самостійною постаттю. Дуже можливо, що він діє в інтересах когось більш могутнього.

Другий варіант — Дмитро Фірташ. На користь цього говорить той факт, що обидва “Геосервіси” номінально належать вихідцям з НДІ “Нафтогазу”. А керівник цих фірм Оксана Маноха працювала у напівлегендарному “Чорноморнафтогазі”.

Чому Фірташ? Як відомо, керівником нафтогазової сфери є партнер Фірташа, керівник Мінпаливенерго Юрій Бойко.

Теоретично, чому би й ні? Фірташ давно інтерес до газової сфери, бо він є власником хімічних заводів, а прямо зараз активно скуповує облгази, в тому числі за кредити “Надра Банку”.

І все ж таки, версія з його участю є менш вірогідною, ніж перша. Хоча б тому, що він обов’язково “засвітився” би серед людей, які конкурували останнім часом за родовища газу в Україні. А це Юхим Звягільський, Юрій Іванющенко, Ігор Коломойський, “Сім'я” президента Януковича та, звісно, творчій тандем Ставицького та міністра АПК Миколи Присяжнюка.

Тим більше, що комісію з визначення переможця конкурсу на розробку родовищ очолює саме Ставицький.

Але жодне з наших припущень поки не підтверджені. Кого саме представляють засновники “СПК-Геосервіс”, наразі невідомо. Навіть неофіційно ніхто не зміг назвати справжнього партнера світових корпорацій.

Але у розпорядженні редакції опинився документ, який свідчить про те, що не лише журналісти задаються наведеними питаннями. Найцікавіше, що схожі підозри виникли у чиновників адміністрації самого Віктора Януковича.

На Банковій не зрозуміли

До “Економічної правди” потрапила записка, підписана першим заступником глави адміністрації президента, за сумісництвом шостим номером списку Партії регіонів, Іриною Акімовою.

У папері на ім'я президента Януковича в кількох абзацах викладається історія введення “СПК-Геосервіс” у схему сланцевого газу. Наведений й перелік засновників щасливої фірми.

Найцікавіше — у кінці документу.

“Вважаємо, що ТОВ “СПК-Геосервіс” штучно введено до участі в згаданих проектах з метою отримання приватними особами значних обсягів коштів від видобутку сланцевого газу. Економічно більш доцільним могло бути залучення згаданого підприємства до виконання окремих видів робіт за замовленням ПАТ НАК “Надра України”, — пише Акімова.

“Просимо порушити перед прем’єр-міністром України питання щодо виключення ТОВ “СПК-Геосервіс” зі складу товариств, які мають від імені держави брати участь в угоді про розподіл продукції Олеської та Юзівської ділянок надр”, — додала вона.

Однак цей документ був написаний ще 17 квітня цього року. Як бачимо, записка головного економіста Банкової, яку пов'язують з Рінатом Ахметовим, жодного чином не вплинула на становище “прокладок”.

Арифметика від влади: 70% + 15% = 100%

Але навіть не це найцікавіше.

Світова практика з укладення угод про розподіл продукції передбачає два періоди. Перший — пільговий. Другий — після закінчення пільг.

Під час пільгового періоду інвестор (чи інвестори) вкладає гроші в розвідку та початок видобутку. Більшу частину отриманої сировини він продає, щоб “відбити” свої витрати. Держава в цей час майже нічого не отримує. На прикладі відомого азербайджанського проекту “Азері-Чіраг-Гюнешлі”, перший період зайняв довгі 16 років, і держава отримувала лише 20% продукції нафтою та грошима.

Але з 2010 року витрати інвесторів були покриті, і почався другий період. Пропорції розподілу змінилися. Азербайджан почав отримувати 80% нафти, що видобувається.

Успіхи від цього розподілу може побачити будь хто, якщо завітає до Баку. Саме на нафтові гроші від концесійних угод сьогодні столиця Азербайджану все більше стає схожою на Москву. Там теж є корупція, але вона більше стосується розподілу грошей, які вже зібрала держава. Але збір грошей там відбувається дуже ретельно та розумно.

Ірина Акімова не знала, чия це справа? Фото tsn.ua

Тепер подивимось, на яких умовах віддала свої надра українська влада.

Документи, що є в нашому розпорядженні, свідчать лише про одне: Україна назавжди віддала іноземним компаніям всю продукцію, що буде видобуватися на означених родовищах.

Чому вона таке зробила, залишається великим питанням. Подейкують, що західні держави дуже сильно тиснули на Віктора Януковича — зокрема, щодо справ Тимошенко та Луценко. Щоб його залишили у спокої, він погодився віддати великим корпораціям родовища на дуже дискримінаційних умовах. Проте, з маленькою умовою зі свого боку.

Якою саме, читайте далі.

“Економічна правда” звернулася до Миколи Азарова та Едуарда Ставицького з проханням деталізувати умови угод, які скоро мають бути підписані. Зокрема, нас цікавило, яким чином розподілятиметься вироблена продукція на час компенсування витрат інвесторів на розробку родовищ.

Відповідь до редакції надійшла з Державної служби геології та надр. Посилаючись на рішення Кабміну про умови конкурсу на укладення угод, це відомство повідомило наступне.

На Олеській та Юзівській площах “максимальна частина компенсаційної продукції, за рахунок якої інвестору буде компенсовано його витрати, становить 70 відсотків загального обсягу виробленої продукції до повного відшкодування витрат інвестора”.

“Частка держави у прибутковій продукції повинна становити не менш як 15 відсотків загального обсягу такої продукції по Олеській ділянці та 16,5 відсотка по Юзівській ділянці”, — йдеться у відповіді Держгеонадр.

Але 70+15%, як і 70+16,5% ніяк не дорівнює 100%. А куди йдуть ще 15% і 13,5% відповідно? У Держгеонадрах не уточнили.

Та ж сама історія зі Скіфською ділянкою. 70% — інвестору до компенсування витрат, а 20% — державі. 10% — знову невідомо де.

Крім того, немає жодної інформації про те, як буде розподілятися продукція, коли настане “повне відшкодування витрат інвестора”. Чи це не дивно?

Чи не є це умовою Януковича, за якої він погодився віддати іноземцям найкращі в Україні родовища?

Саме в цю мить ми іншими очима подивилися на пасаж про участь “СПК-Геосервіс” в угоді про розподіл продукції, що міститься в записці Акімової.

Чи не цей факт мала на увазі перша заступник голови Адміністрації президента? У 2009 році легендарний екс-керівник “Нафтогазу” і ДУСі Ігор Бакай сказав: “Газ вкрасти не можна. Вкрасти можна гроші”. Може “перший закон Бакая” скоро спростують?

Сергій ЩЕРБИНА