Час вийшов. Або антикорупційний суд, або дефолт

МВФ висунув нам ультиматум з чотирьох пунктів: закон про антикорупційний суд, нова ціна на газ, новий голова НБУ і нова стратегія Приватбанку. Останні два пункти — не особливо принципові. Причому вимоги треба виконати до зустрічі Петра Порошенка з головою МВФ Крістін Лагард в Давосі. Якщо ні — вірогідність наступного траншу наближається до нуля, а разом з цим перед нам маячить загроза дефолту наприкінці 2018-го — на початку 2019 року.

Отже, що хоче МВФ від нового антикорупційного суду? Він має стати судом лише для НАБУ і відбір суддів має йти під повним контролем донорів (іноземних держав). Простіше кажучи, це має бути ручний суд НАБУ. Для чого це американцям (саме вони є головними бенефіціарами НАБУ)? Відповідь дуже проста, їм потрібна своя надструктура, яка змусить еліту бути лояльною до США. І вікно для торгів відкрито лише два тижні (за певних обставин пара місяців). Але кінцевий дедлайн — квітень 2018-го. Власне, політична заява керівника місії МВФ в Україні, яка повторює слово в слово розмови антикорупціонерів про закон, який вніс Порошенко говорить про те, що ця історія з судом — виключно політична гра.

Що буде далі? Є три варіанти розвитку подій. Перший — Порошенко погоджується на цей варіант антикорупційного суду, але при цьому треба чітко розуміти, що ніяких гарантій з підтримки на другий термін ніхто не дає. Більше того, можна не сумніватися, що далі буде запропоновано дати право НАБУ на прослушку (якщо ні — не буде і нового траншу). Окрім того будуть висунуті інші вимоги.

Другий варіант — ми не отримаємо транш, почнеться секвестр бюджету (і це у передвиборчий рік), очевидно почнуться інфляційні процеси, а на початку наступного року нам нічим буде заплатити по боргам перед тим самим МВФ.

Третій варіант — знайти когось, хто дасть нам гроші без політичних вимог. Дуже теоретично це може бути Китай. Але для цього, щоб це сталося, потрібно вже зараз почати переговори. Поки про це ніхто навіть не думав.

Заява Адміністрації президента про те, що закон про антикорупційний суд знаходиться в парламенті і тепер це справа депутатів, поки показує, що в АП не готові створювати таку собі “державу в державі”. І очевидно, що в першому читанні цей законопроект або буде провалений парламентом (разом з п'ятьма іншими проектами нардепів) або буде прийнятий в першому читанні і далі справді почнеться великий переговорний процес (цей варіант пріоритетний для АП, хоча поки “Народний фронт” не готовий іти на конфлікт з міжнародниками).

Але за будь-яких обставин вся нинішня історія — це прелюдія до початку виборчої кампанії, де ключову роль може зіграти або не зіграти НАБУ і так звані “нові обличчя”. Вже зараз вкидується теза про 200 технократів, які поставлять на ноги країну (ці технократи стануть новою-старою командою для нових умовних політичних фріків). Вже зараз крупні телеканали розказують астрологічні прогнози про нового лідера, якому буде 43 роки. Вже зараз починається кастинг на наших макронів.

МВФ звичайно ж не грає в політичну гру. МВФ — це страшний забюрократизований організм, який живе за законами і правилами, яким у нас часто надають міфологічного значення. Але не треба забувати, що ця бюрократична машина починає вишкірювати зуби тоді, коли пробують обманути цю бюрократичну машину. І в цей момент включається так звана велика політика.

Хай там як, але зараз у нас є приблизно два місяці до такого собі часу “Ч”. Або ми (персонально президент) зможемо знайти компроміс по антикорупційному суду, або ми входимо в економічну лихоманку.

Виталий ДЯЧЕНКО