“Бурштинова народна республіка”. Західний український фронт

“Апарат” — мотопомпа кустарного виробницт­ва (здебільшого на базі дизельного трилітрового двигуна від “мерса”);

“Китаєць” — мотопомпа малої потужності,­ здебільшого китайського фабричного виробництва;

“Коні” — наймані працівники, які видобу­вають бурштин за обумовлену заробітну пл­атню. (альтернатива — “дольщікі” — праці­вники, що отримують відсоток від видобут­ого);

“Тичкар” — член бригади, який безпосере­дньо заганяє шланг під землю;

“Шлангіст” —помічник “тичкаря”, піднос­ить і переносить, подає і підтримує поже­жний рукав;

“Сачкіст” — член бригади, що виловлює с­ачком — “подфаткою” камінці бурштину з п­отоку болота з лунки;

“П'ятак”, “шапка”, “звьоздочька” — місц­е на “клондайку” з високою концентрацією­ бурштину в породі;

“Добро”, “зєльонка” — дозвільна видобува­ння бурштину від силових структур;

“Бумага” — банкнота в $100­;

“Мінус” — камінь до двох грамів;

“Сємєчь­ка” — камінь до грама;

“Двадцятка” — камінь 20-50 грамів.

 Це — неповний “Тлумачний словник клондайщика”, який зібрав рівненський журналіст Дмитро Леонтіюк.

Бурштинова лихоманка — історія не нова для Полісся та і для України. Рівненську, Житомирську і Волинську області все частіше називають “БНР” — Бурштинова народна республіка. Держава в державі — зі своїми правилами, законами і розцінками.

У середині березня вийшла нова серія затяжної поліської драми. З традиційними сюжетними лініями, дія яких розгортається одразу на кількох фронтах.

Політичному — де всі шантажують всіх і торгуються за бурштинові дивіденди.

Тіньовому — де львівські і київські  кримінальні ділки, які контролюють більше половини поліських клондайків, а також їх покровителі із владних кабінетів та депутатських крісел, заробляють гроші і ділять “ринок”.

Медійному, де тицяють носом президента у його ж обіцянки побороти бурштинову лихоманку, бездіяльність силовиків, і масову роботу старателів, яку демонстративно показують активісти і журналісти.

Ці фото і відео — тому підтвердження.

Десятки розслідувань, сотні обіцянок чиновників, двотижневий ультиматум силовикам від президента Порошенка, а віз і досі там.

Тіньова бурштинова імперія — це як багатошаровий пиріг, шматок від якого, прагнуть, бодай відломити, всі, починаючи від місцевих жителів і закінчуючи першими особами країни.

На цих фото з Дубровецького та Сарненського районів Рівненщини — темна сторона сонячного каменю.

Це наслідки підпільної роботи старателів. Підпільної, бо до цього часу закон про легалізацію промислу, який писали і ветували за часів мало не всіх президентів України, так і не прийняли.

Остання потуга майже річної давнини теж хеппі-ендом не закінчилася. 23 квітня 2015-го в першому читанні прийняли дітище семи нардепів — проект закону України “Про видобуток та легалізацію бурштину”.

У листопаді підготували правки до другого читання, але так і не прийняли його.

Простіше гратися в імітацію боротьби, виступати на трибунах і виїжджати — час від часу, на нелегальні промисли із рейдами.

Сіре решето на знімках зверху — це розмита помпами земля.

Кожна цятка — кількаметрова лунка. Армагедонські пейзажі старательського промислу кожного місяця метастазами жадібності розповзаються на нові території.

Одні називають таку картинку варварством, інші — екологічною катастрофою.

У зоні постійного ризику — гектари полів і лісів.

На останньому круглому столі в Києві, присвяченому бурштиновій проблемі, заступник міністра екології та природних ресурсів Світлана Коломієць, наводила цифри уражених видобутком земель.

Це — 220 га у Житомирській області, 4 га — у Волинській і 1691 — у Рівненській. На сьогодні ці цифри значно зросли, вони змінюються…щодня.

Але це мало кого хвилює.

Трішки історії

За інформацією фахівців Інституту геологічних наук — Україна друга в світі після Росії за покладами бурштину.

Орієнтовно у нас приблизно 15 тисяч тонн прогнозованих ресурсів і 300 тонн промислових запасів бурштину.

Якщо переводити в грошовий еквівалент — то це приблизно 3 млрд доларів на рік державного прибутку.

Сусідні поляки давно поставили галузь видобутку і реалізації сонячного каменю на рейси, а їхнє північне місто Гданськ стало бурштиновою візитівкою країни.

У нас же перша “помпа” на території Рівненщини з’явилася у середині 90-х. Місцеві розказують, що привозили тих же поляків аби ті наочно продемонстрували, як видобувати сонячний камінь.

Мешканці Полісся, які 60 років тому розпалювали бурштином печі, бо каменюки дуже добре і довго горіли, навіть уявити не могли, що за скам’янілу смолу, яка ховається на глибині від двох до десяти метрів, будуть …вбивати.

Місцеві активісти запевняють, що система працювала так і за часів президенства Кучми, і Ющенка, а потім плавно перейшла до молодших Пшонки та Януковича.

Революція в країні породила свою революцію і на Поліссі.

9 травня 2014 року в Сарненський район , на одну із “жирних” бурштинових “ точок”, приїхав депутат-регіонал Володимир Продивус. Перше пришестя на Полісся заможного нардепа-любителя боксу супроводжували молодики, характерної зовнішності.

На Поліссі традиційно склалося, що бриті голови, спортивки і зброя — тренд , який завжди в моді. Напевно через це для місцевих загальнодержавне 9 травня стало своїм Днем перемоги — над заїжджими.

Столичним гостям спалили машини, історія закінчилася стріляниною і гучним, на всю Україну, скандалом.

Справа до сих пір знаходиться в Сарнинському суді і за твердженням журналістів — пан Продивус та його свита, які , як виявилося, “випадково опинилися за кілька сотень кілометрів від столиці, посеред лісу, зі зброєю в руках” — проходять у справі всього-навсього в ролі свідків.

Друга серія бойовика вийшла наприкінці літа у сусідньому із Сарнами Дубровицькому районі.

Міліція затримала копачів. Визволяти своїх прийшло кількасот людей. Перепалка словесна переросла у перепалку збройну.

Так, історія за історією, місяць за місяцем, народжувалася “Бурштинова народна республіка”, яка об’єднала три поліських області.

Настрої тут — депресивні , люди — в переважній більшості — робочі, основне знаряддя праці —лопата і помпа, основне джерело доходу — сонячне каміння...бурштин. Сфери впливу —переділені. В долі — правоохоронці , бандити , депутати. Апетити — великі. Гроші — ще більші.

Як вона функціонує?

Ось, наприклад, відео, яке вдалося дістати в ході розслідування про “дах”, що “кришує” бурштинову мафію.

На ньому — чоловік, схожий на екс-очільника Рівненського СБУ і керівника відділу “К” Олега Назарука. На камеру він розповідає про “систему” та розцінки для новачків, які хочуть влитися у нелегальний бурштиновий бізнес.

У грудні минулого року слідчі СБУ провели обшук у будинку Назарука. Його тесть, до речі, екс-керманич Рівненщини, а кум очолював місцевий ГУБОЗ і був у ролі в.о. керівника обласної міліції.

16-томне кримінальне провадження вже кілька місяців притримує в себе ГПУ, де ніяк не хочуть віддавати справу до НАБУ, про що нещодавно відкрито заявив керівник Антикорупційного бюро пан Ситник.

За інформацією від джерел у правоохоронних органах, ціна заробітків СБУшника і наближених людей, які забезпечували “дах”— сягала близько 75-ти тисяч доларів на місяць.

“Система” була вибудувана виключно під “своїх”.

На клондайках були свої “смотрящі”, які контролювали кількість бригад, що мали навіть кодові слова. А місія правоохоронців зводилася до зачистки “партизанів” і “копачів”.

Так називають старателів, які мзду не платили. Не обійшлося і без лісгоспів, на територіях яких добувають каміння. Для того, щоб працювати на тій чи іншій ділянці, всі охочі купували так званий “білет”.

Більшість точок, як і помп, підконтрольні львівським, столичним або місцевим кримінальним ділкам, частину мають силовики, частину — депутати.

Для видобутку бурштину вони наймають місцевих , платять 700 — 1000 гривень за зміну (це, в середньому, 10-14 годин роботи), “зарплата” часто залежить від “улову”. Іноді за ніч робітники намивають бурштину на 30 тисяч доларів, а то і більше.

Місцеві і без професійної георозвідки навчилися вичисляти породу, колір грунту, де частіше всього трапляється бурштин.

Далі каміння сортують і приймають місцеві, особливо з товаром не баряться, деякі облави закінчувалися великими збитками. Місцева скупка перепродає товар далі.

Часто, не відходячи від каси — на місці розташовані свої цехи обробки бурштину. Вони є і в Сарнах, і в Рівному, і в Києві, наприклад.

Основні контрабандні канали, через які вивозять бурштин, за інформацією УП, — це Одеса, Львів і Київ. На сусідню Польщу везуть через Волинь.

Найбільший попит на сонячне каміння наразі в Еміратах, Саудівській Аравії та Китаї. Звідти часто приїздять “великі” покупці, яких цікавить конкретний товар.

На бурштинову голку, вірніше жилу, підсіли навіть …священики. Минулого року СБУ затримала одного із скупників у рясі.

Історія про крісло і радикала Вову

А це історія тижневої давнини.

Ігор Мосійчук, виразка шлунку і Рівне... Що пов'язує між собою вищезгадані слова?

Без бурштину тут не обійшлося.

У п’ятницю 11 березня, Мосійчук заявляє про шосту виразку і мало не при смерті йде на засідання суду, а наступного дня, як ні в чому не було, приїздить в Рівне.

Його та інших радикалів на Полісся покликала одна історія, яка трапилася напередодні.

Радикали Олег Ляшко і Володимир Ковальчук

Ранок 11 березня не задався для Радикальної партії. Сесія Рівненської облради почалася із сюрприза для її очільника, радикала Володимира Ковальчука.

Зранку депутат Богдан Файфура  заявив про недовіру керманичеві і передав відповідну заяву із підписами 22 депутатів до секретаріату. І тут пішло—поїхало.

Після невдалих спроб затвердити порядок денний, ображений Ковальчук вийшов із зали.

Не встиг він це зробити, як його перший зам уже зачитував витяг із закону і заявляв, що тепер сам буде вести засідання. Та і з новим очільником не забарилися. Фракція “БПП” швиденько знайшла заміну. Тепер у Рівному два голови і обидва від БПП ( голова ОДА — Віталій Чугунніков і голова облради — Олександр Корнійчук).

Чугуннікова чимало активістів і депутатів пов'язують із бурштиновою лихоманкою.

І це перше, про що почали наперебій кричати головні радикали — Ляшко, Мосійчук, Лозовий, що голова Рівненської ОДА “очолює бурштинову мафію”.

Лідери Радикальної партії строчили гнівні пости у фейсбуці, публікували блоги і готувалися подавати до суду.

Ось патетичне “своїх не кидаємо” від Ігоря Мусійчука, який заявив, що його однопартійця і голову обласної ради — Володимира Ковальчука “прибрали через бурштин”.

Майже ідентичний полум’яний пост з’явився і на сторінці Олега Ляшка. 

Він заявив, що  ”це помста за те, що за ініціативи Ковальчука і фракції Радикальної партіі обласна рада відмовила фірмі “Надра Спецленд Ресурси”, до якої має відношення Чугунніков, у виділенні 35 тисяч (!) гектарів землі у найбагатшому на бурштин Сарненському районі Рівненщини”.

 А тут вже потрібно розмежовувати радикальний популізм і факти.

Обласна рада, а це більше 60 депутатів різних фракцій на позачерговій сесії , менше місяця тому, а саме — 23 лютого дійсно відмовила двом компаніям у виділенні майже 35 тисяч гектарів поліської землі під георозвідку.

Пан Ляшко говорить про найбагатший на бурштин Сарненський район, але компанія “Надра-спецленд ресурси” ніякого відношення до цього району не має.

На п’ять тисяч гектарів тут позарилося “Украї­нські поліметали” — це материнська компа­нія держпідприємства “Укрбурштин”, яке з­аймається офіційним видобутком сонячного­ каменю.

Керівник— Костянтин Лісничий. В­ін є засновником компанії “ХІТ ЕНЕРДЖИ У­КРАЇНА”, яка входить до фінансової імпер­ії Дмитра Фірташа і якою керував нинішн­ій очільник ДП “Укрбурштин” — Юрій Щекін­.

А от вже згадана компанія “Надра-Спецленд Ресурси”, прохання якої, до речі, відкликали напередодні обласної сесії Держгеонадра, хотіла отримати спецдозвіл на трьох ділянках, площею близько 30-ти тисяч гектарів у Березнівського району.

Найцікавіше, що дивна компанія із статутним фондом у 100 грн, що знаходиться у маленькому офісі Рівного із засновниками у Києві та Львові, раніше головного радикала країни не хвилювала. Хоча вже засвітилися у бурштиново-земельних скандалах .

У липні минулого року депутат Ірина Суслова заявила, що перед самим звільненням міністр екології та природних ресурсів Ігор Шевченко встиг “посприяти своєму політичному патрону Олександру Онищенку у видачі 50 тисяч га землі, де залягає бурштин.

Але зараз радикали фірму пов’язують із губернатором Рівного Чугунніковим. І в цьому є частина правди.

За документами керівником ТОВ “Надра-Спецленд Ресурси”, створеної у 2014-му році є Чурилов Дмитро Валерійович, а одним із засновників, який заплатив аж 15 грн внеску — помічник колишнього “УДАРівця” і нинішнього очільника Рівненської ОДА Віталія Чугуннікова — Олександр Тимченко.

Ця історія — лише одна із ілюстрацій того, як у бурштиновій епопеї задіяні не лише місцеві політики, але і відомі політики та бізнесмени.

Бурштинові сльози

Зараз ситуацією довкола Рівного і бурштину штучно підігрівають і розхитують.

Є перші серйозні сутички із силовиками. У селі Єльне 12 березня сталася перестрілка між місцевими. Напруга в регіоні і “гаряча” історія вигідна багатьом. Поліція, вже переатестована, “гасити” клондайки не поспішає, мовляв, дореформувалися, скоротили штат, тепер розбирайтеся самі.

Доки з-під арешту випускають Корбана, Коломойський їздить в Кабміну, у Верховній раді, по факту, немає коаліції, і йдуть торги і перемовини за прем’єрське крісло, на Поліссі триває своя війна.

Тут свій — західний фронт, де радикали намагаються проштовхнути свій сценарій розвитку подій і докладають максимум зусиль, щоб влучним копняком вибити зручне і м'яке крісло з-під керманича області, пана Чугуннікова.

Ще одна авансцена — тіньова. Де, традиційно, прикриваючись благородною метою та красивими гаслами ділять-переділюють. Тут всі сплять і бачать, як знищують конкурентів і очолюють бурштиновий рух.

Проста, як життя середньостатистичного пенсіонера Рівненщини, реальність така — доки не буде легалізації старательської праці, нормальної, чітко виписаної під державу і місцевих, а не “під своїх”, тихе Полісся все більше нагадуватиме Сомалі, з бандитами розбірками, мільйонним чорним кешем і величезним відсотком бідності та безробіття.

Де місцеві підлітки замість школи йдуть на клондайк, а потім кичаться у соцмережах стодоларовими купюрами і зброєю.

Тетяна ІВАНЧЕНКО