80-90% українського бізнесу — учасники злочинного угрупування

Людям, далеким від реалій української економіки, мабуть, потрібно пояснити одну важливу річ: при чинних податкових навантаженнях український бізнес вижити не може. Тому й користується різноманітними схемами мінімізації податків. Свого часу податкова вирішила цей процес очолити і створила так звану “Програму” або “площадки” на сленгу податківців. Для бізнесу це було вигідно, тому “програмні” схеми дозволяли оптимізувати і податок на прибуток, і ПДВ, і тримати в тіні зарплату. Фактично, це була легалізована схема ухилення від сплати податків. Вартість таких послуг для бізнесу коштувала 10-11%. “Програма” була порятунком для бізнесу, адже дозволяла в системі тотального порушення законодавства не наражатися на небезпеку кримінального переслідування, працювати з “легальними” “обнальними” структурами і отримувати хоч якісь доходи.

Базова вартість програми — 10,3%. Все, що зверху — комісійні посередників, або бонуси місцевих керівників ДПА, прокуратури, УВС, СБУ.

Із зібраних 10,3%, оператор “Площадки” мав розподіляти ці кошти наступним чином: 0,5-0,8 — заробіток власника “Площадки”, по 0,1% — силовикам (УВС, Прокуратура, СБУ), 0,05% — Фінмоніторингу, 0,05% — НБУ, 0,5% — ДПА. По 0,05% — відповідним керівникам на місцях, якщо не можна було домовитись централізовано з столиці. Решта суми мала йти в бюджет — це близько 7,9-8,2%. Щоправда, останнім часом в бюджет за рішенням керівництва ДПА віддавали лише 2%, решту суми тримались на рахунках транзитних підприємств для коригувань надходжень в бюджет (при потребі для швидкого виконання плану) або просто йшли в “Сім'ю”.

Майже 80% бізнесу користувались послугами “Програми”. Більше того, податкова, а також СБУ, прокуратура, КРУ та МВС буквально заганяли бізнес під ці схеми.

“Площадок” в різний час існувало від 4 до 13. В кожній дотичній структурі — ДПА, МВС (УБОЗ і УДЗБЕЗ), СБУ, Генеральній прокуратурі, Фінмоніторингу, Нацбанку — були визначені куратори “Програми”. Всі керівники цих структур та куратори отримували свою комісію від усіх операцій. У випадку виникнення якихось проблем у підприємців через “Програму”, вони могли в телефонному режимі зняти всі питання.

Іноді, щоправда, траплялися конкурентні розбірки: наприклад СБУ, отримуючи щомісячні платежі від своєї “Площадки”, робила напад на “Площадки”, які контролювало МВС. Подавалося це як боротьба відмиванням коштів, хоч насправді це було банальною боротьбою за контроль над фінансовими потоками. У підсумку, жодна “програмна” карна справа не була доведена до логічного завершення.

Певним винятком із системи була алчевська “Програма”, яку створив і контролював Юрій Єнакієвський. Він порушив правила, визначені ДПА України, зменшив ціну і таким чином поламав ринок. Однак з кожного “алчевського” обласного представника взяли вступні внески в розмірі 4-10 млн. грн і дозволили працювати далі.

Загалом, оборот цього “обнального” ринку щомісяця — від 30 до 50 млрд. грн. 70% ринку було під контролем “Сім’ї” Віктора Януковича, що дозволяло їй отримувати від 300 млн. грн. до 1,5 млрд щомісяця.

Після утечі Януковича та його оточення до Москви, нова влада взялася наповнювати порожній бюджет за рахунок зборів з підприємців, які працювали з “площадками”. Всім підприємцям надходять листи що їхня робота з “Програмою” була незаконною, податковий кредит який вони отримали від “площадок” є недійсним, а операції “нікчемні”. І пропонується оплатити добровільно за ті періоди повну вартість ПДВ, тобто сплатити ще раз 16,67% від обороту. Разом виходить 11% +16,67% = 27,67%! У випадку відмови оплатити ці суми підприємцям скасовуються суми податкового кредиту і виникають зобовязання перед бюджетом та штрафні санкції.

Але чомусь уваги беруться не всі “площадки”, а тільки деякі. І в одних вимагають заплатити тільки за січень-лютий 2014 року, інших — ще й за листопад-грудень 2013 року. Чому така вибірковість? Чому не 3 роки? Чому не по всіх “площадках”?

Чи не тому, що дехто з тримачів “площадок” вже приніс вступну долю новій владі?

Якщо нова влада прагне встановити справедливість, то починати потрібно було не з бізнесменів, а з організаторів “Програми”. Перелік всіх її власників та кураторів як на центральному рівні, та і в регіонах, відомий.

Найвищий рівень — це куратори від влади, зокрема в ДПА України. Для людей в темі не є секретом, що на колегіях ДПА України регулярно обговорювали питання “Програми”, всі керівники як державного так і регіонального рівня брали участь обласних значень знали і реалізовували цей другий податковий кодекс. Виставлялись плани по збору коштів по “площадках”, керівники відділів готували на колегії аналітику, робились плани поступового підняття ціни “обналу” до 14%. Всі голови обласних ДПА та їх заступники, які дозволяли в своїх областях робити підприємства — “площадки” теж отримували свою долю. Це основні учасники та організатори злочинного угруповування. Це 400-500 осіб.

Другий рівень — самі підприємці-організатори “площадок” — це друга частина організаторів злочинного угруповування. Це ще 500-600 осіб.

Третій рівень — близько 20-30 тисяч працівників правоохоронних та контролюючих органів, так чи інакше задіяних у “Програмі”.

Саме вони, а не підприємці, мають стати нести відповідальність. Але хто буде висувати обвинувачення усім їм — прокурор, який вчора брав за це свою долю чи залучав нових клієнтів до роботи з “площадками”?

З іншого боку, нагадаю, співучасниками “Програми” стали за 3 роки 80-90% бізнесу. Відповідно всі керівники та власники бізнесу формально є співучасниками злочину. Це близько 30-40 тисяч осіб.

Окрім того, як свідків можна залучити ще кілька мільйонів працівників, які отримували зарплату в “конвертах”. А можливо і не лише як свідків — адже вони теж отримували вигоду: зарплата у “конвертах” традиційно вища за білу на 30%.

Якщо нова влада вирішить боротися з “Програмою” вибірково, так як це відбувається зараз, то усе залишиться як є. Зміняться лише головні отримувачі вигоди від “обнальних” схем.

Якщо ж вона спрямує свою увагу виключно на бізнес, як це відбувається зараз, то наслідком може стати банкрутство економіки та закриття більшості економічно активних підприємств країни.

Єдиний нормальний вихід із ситуації — амністія для бізнесу, який працював з “Програмою”. Тобто, влада має оголосити, що “площадки” більше не існують, а всі, хто користувався їх послугами до 1 березня 2014 року, не нестимуть за це відповідальності. Надалі всі платять податки у повному обсязі, а той, хто ухиляється від цього, буде відповідати згідно чинного законодавства. Такий крок зумовить підвищення вартості всіх товарів та послуг на 10-15%, але при теперішній інфляції та кризі не буде вже аж настільки критичним для економіки. І, головне — таким чином уряд зніме напругу серед підприємців і поверне довіру до влади.

Ще один крок, який потрібен економіці — амністія капіталів. Завдяки в тому числі й “обнальним” схемам велика частина економіки обертається в тіні. У тіні працює і не легалізований капіталі як підприємців, так і чиновників та політиків. Ці кошти треба заставити працювати на економіку. А плата за їх легалізацію компенсує в кілька разів втрати, які понесе бюджет за відмову від репресій бізнесу за роботу з “площадками”. За мінімальними оцінками, бюджет отримав би близько 2-3 млрд. дол.

Лише після цього можна реалізовувати і антикорупційне законодавство і податкове. Після цього можна буде запитати в підприємця, звідки він бере гроші на новий вид бізнесу, а в чиновника — чому він їздить на власному чи авто за 100 тисяч дол чи за що купує квартиру за півмільйона доларів.